інформаційна сторінка

 «Вдосконалення громадянської освіти у місті»

 

Підготувала: Іващенко Наталія Михайлівна,

заступник директора з виховної роботи

Васильківського академічного ліцею «Успіх»

 

Виховання  це складний і багатогранний процес формування особистості.  Скільки існує людство, стільки існує питання виховання  підростаючого покоління. Постійно обговорюється риторичне питання «Хто повинен виховувати — школа чи   батьки?» В нашому  суспільстві  склалося певне упереджене ставлення  до школи як суб’єкта виховання, дедалі частіше суспільство артикулює, що школа повинна виховувати  ідеального громадянина. Тим часом, говорячи про  виховання дітей, ми чомусь забуваємо про роль сім'ї у цій справі. Насправді родина — перша, найбільша й найдовша школа в житті кожної людини. 

Усвідомлючи таке положення речей , школа була, є і , певно, буде центром виховання. Левова частка виховного впливу лежить на  плечах вчителів та школи.

Нині, коли відбувається активний розвиток демократизації держави, громадянське виховання є одним із найважливіших завдань, які розв'язує саме система освіти.   Але  для освіти  це не є новизною.

Якщо звернутися до класика педагогіки  Василя Сухомлинського

«Достатньо виховати одне покоління,

щоб бути спокійним за наступні».

Гуманістичні засади громадянського виховання вперше висвітлив у 1970 р. Василь Сухомлинський. Вони актуальні і зараз. Крім того, покладені в Концепцію громадянської освіти.

- Громадянське виховання – це виховання на громадянських ідеях.

- Бути справжнім громадянином – значить насамперед піклуватися про майбутнє суспільства, а майбутнє – це діти.

- Знання про Батьківщину – наріжний камінь громадянської гідності.

- Громадянська гідність людини починається в дитинстві.

- Громадянин складається з почуття господаря, з почуття відповідальності за все, що в нашому житті.

- Громадянськість – це насамперед відповідальність, обов’язок та вища сходинка в духовному житті людини.

Його бачення незмінне протягом десятиліть.

Громадянське виховання починається з громадянської освіти.

Громадянська освіта  розуміється як навчання та громадянське виховання на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Метою громадянської освіти є формування і розвиток у громадян України громадянських компетентностей, спрямованих на утвердження і захист державності та демократії, здатності відстоювати свої права, відповідально ставитися до громадянських обов’язків, брати відповідальність за своє власне життя, за налагодження гармонійних стосунків між членами своєї сім’ї, за життя територіальної громади.

«Концепція розвитку громадянської освіти в Україні»

(від 3 жовтня 2018 р.)

Громадянське виховання – це перша цеглинка формування суспільства. Тому так важливо закласти правильний фундамент, бо від кожного громадянина залежить якість суспільства.

В процесі громадянського виховання формуються найважливіші риси громадянина:

  • громадянська відповідальність – здатність особистості усвідомити нагальні державні та суспільні вимоги, трансформувати їх у власні завдання  та практично здійснювати;
  • громадянська совістьздатність особистості критично осмислити та оцінити наслідки власної поведінки та діяльності по відношенню до держави та суспільства;
  • громадянська мужністьздатність особистості діяти активно, рішуче, сміливо, доцільно при відстоюванні державно-суспільних  цілей.

Завданнями громадянської освіти є:

  • формування громадянської (державної), національної та культурної ідентичності; сприяння розвитку української мови, підвищення духовного рівня Українського народу та усвідомлення його моральних норм;
  • формування поваги до честі та гідності людини, до прав та свобод людини, здатність їх захищати;
  • формування громадянської відповідальності за суспільно-політичні процеси, набуття навичок здійснювати демократичне управління на місцевому рівні та навичок участі громадян у веденні державних справ;
  • формування і розвиток критичного мислення та медіаграмотності, вміння їх практичного застосування;
  • формування активної життєвої позиції, здатності до громадських ініціатив та волонтерства;
  • формування навичок конструктивної міжособистісної та суспільної взаємодії, яка ґрунтується на взаємоповазі, обміну досвідом і співпраці; впровадження принципів солідарності та турботи про спільне благополуччя.

В Концепції визначено , що  громадянська освіта  може бути як формальною,  неформальною  та  інформальною.

Формальна освіта

- відображення змісту громадянської освіти у стандартах освіти;

- створення освітнього середовища на засадах поваги до прав людини 
і демократії,…;

- створення законодавчих підстав та гарантій забезпечення діяльності органів самоврядування у закладах освіти;

- створення та реалізація освітніх програм з громадянської освіти у рамках підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних, які займаються громадянською освітою;

- громадянські компетентності здобуваються під час освітнього процесу, позанавчальної діяльності, зокрема в органах учнівського самоврядування.

Неформальна освіта

- створення освітніх програм і ресурсів, у тому числі Інтернет-ресурсів;

- сприяння впровадженню компонентів громадянської освіти в закладах позашкільної освіти та в структурах неформальної освіти;

- впровадження програм громадянської освіти у співпраці із закладами культури (народні доми, бібліотеки, будинки культури, музеї, концертні зали, школи мистецтв тощо), соціального захисту (центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей та інші заклади, що працюють з незахищеними верствами населення), молодіжними центрами, громадськими організаціями, об’єднаннями та іншими;

Інформальна освіта

- забезпечення умов для громадянської самоосвіти через включення відповідного змісту в навколишнє середовище (сквери, вулиці тощо; інформаційні таблички; експозиції в музеях; бібліотеки тощо);

- сприяння забезпеченню громадян доступними ресурсами для власного саморозвитку, включаючи книговидання, кінематограф, культурні продукти, туризм, онлайн-платформи та активне інформування про такі ресурси;

- підтримання інформаційних ресурсів, що сприяють розвитку громадянських компетентностей та формуванню критичного мислення, надання інформації через засоби масової інформації для розвитку громадянських компетентностей;

Таким чином, зрозуміло, що школа, батьки , громада повинні займатися громадянською освітою .

Робота школи – це формальна освіта (освітній процес, позанавчальна діяльность).

У Концепції громадянського виховання особистості підкреслюється, що весь освітній процес у закладах освіти має бути насичений різними аспектами громадянського виховання. Проте особлива роль тут належить предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі як українській, так і світовій. До них долучаються й предмети художньо-естетичного циклу, а також ті, що входять до шкільного компонента освіти.

В  закладах загальної середньої освіти  інваріантна складова Типових навчальних планів включає  галузь  «Громадянська освіта і правознавство»:

 «Людина і світ», «Економіка», з цього н.р. введено інтегрований курс «Громадянська освіта», «Філософія» (профільний  рівень).

Варіативна  складова Типових навчальних планів може бути представлена різними  факультативами , курсами за вибором, спецкурсами:

 «Крок до порозуміння» , «Громадянська освіта», «Відомі постаті України»,  «Освіта для демократії в Україні», «Суспільствознавство», «Медіаграмотність та критичне мислення»,  «Практичне право» та інші.

Окрім офіційних навчальних планів передбачених МОН,  треба визнати важливість неофіційних занять -  тренінги, курси, зустрічі з ГО,  відомими людьми, волонтерами, різноманітні акції та виховні заходи. Ці стосунки втілюють  основні цінності і принципи демократичної держави.

Позанавчальна діяльність –

тематичний зміст виховних  заходів  за 2017/2018 н.р.:

 

  • “Славетні українці”;
  • «Не зорі падають із неба, герої йдуть у небеса…»;
  • У нас одна  Батьківщина ”;
  • „Україна – полікультурна держава”;
  • „Демократичні принципи та цінності”;
  • „Гуманістична мораль у громадянському  суспільстві”.
  • «Горде ім’я – українець!” ;
  • ““Що означає бути патріотом?” ;
  • “Правова культура – міцність держави” ;
  • “Глобалізація: загроза або нова реальність?”;
  • ГО «Український легіон» та інші.

 

Таким чином, зміст громадянської освіти в школі забезпечує  мінімальну громадянську освіченість особистості.  Цієї мети можна досягти, лише застосовуючи багатовекторний підхід, системність і цілісність.

Доказом цьому є гідне молоде покоління, яке захищає інтереси держави на Сході України, яке , всупереч моралям і претензіям,  виборює європейські цінності, проявляє активну життєву позицію.

Варто наголосити,  школа не може виконувати обов’язки батьків, громади і суспільства.

 Щодо неформальної та інформальної освіти (робота  закладів культури, соціального захисту, молодіжних центрів, громадських організацій, підтримання інформаційних ресурсів та простору, створення навколишнього середовища)   скористаюсь роздумами  Ольги Сухомлинської, академіка АПН, доньки В.Сухомлинського:

    «Неформальна та інформальна освіти  покликані будувати демократичне суспільство з чітко визначеною  ідеологією. Тут не має місця епізодичності, хаосу, неузгодженості»

Сьогодні, у пору активних демократичних перетворень, ми  всі разом маємо змогу реалізовувати у виховній практиці ті громадянські надбання, які будуть сприяти вибору активної життєвої позиції та свідомого формування громадянського світогляду нашої молоді.

Народ не вибирають.

І сам ти – тільки брунька на його гіллі.

Для нього і живуть, за нього і вмирають,

Ох, не тому, що він – найкращий на землі!

Л.Костенко

 

 

 

Для  педагогічного колективу Васильківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3  патріотичний напрямок роботи є  пріорітетним. Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадянина, який здатний будувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення.

Патріотизм (від грецького “патріс”) – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу.

 Патріотичне виховання — багатопланова, систематична, цілеспрямована і скоординована діяльність державних органів, громадських об'єднань та, звичайно, шкіл  з метою  формування серед молоді високої патріотичної свідомості, піднесеного почуття вірності до своєї  Батьківщини, готовності до виконання громадянського обов'язку, найважливіших конституційних обов'язків захисту інтересів Батьківщини.

Мета патріотичного виховання — розвиток у учнів громадянськості, патріотизму як найважливіших духовно-моральних і соціальних цінностей.

Досягнення цієї мети можливо при вирішенні першочергових  завдань:

Ø створення нової ефективної системи патріотичного виховання, які забезпечують оптимальні умови розвитку в школярів гідності, поваги до Батьківщині, готовності до гідного служіння суспільству і держави, чесному виконання боргу і службовими обов'язками;

Ø твердження у свідомості та почуттях школярів патріотичних цінностей, поглядів й переконань, шанування багатокультурному і історичного минулого, до традицій,  звичаїв, мови;

Ø формування в учнів активної життєвої позиції;

Ø формування в школярів потреби  здорового способу життя.

Нормативно - правовим забезпеченням виховного процесу у школі є :

Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді,

Декларація прав дитини, Конвенція про права дитини,

Закон України „Проосвіту”, Закон України „Про загальну середню освіту”,  Державна національна програма „Освіта”  (Україна ХХІ століття),  

Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти.

Зміст національно – патріотичного виховання учнів у сучасній школі включає в себе взаємопов’язану діяльність вчителів і учнів по розвитку

сукупності моральних почуттів і рис поведінки, а саме: любов до

Батьківщини,  відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження

трудових традицій, звичаїв рідної країни, прагнення до зміцнення честі

та гідності своєї держави, прив’язаність і любов до рідного краю,

хоробрість, готовність захищати Батьківщину, дружба з іншими народами.

Національно- партіотичне виховання – це виховання особистості на основі системи ідеалів, традицій, звичаїв, переконань, створених народом і спрямованих формувати ціннісні орієнтації молодих поколінь у дусі розвитку

матеріальної й духовної культури української нації. Воно забезпечує

духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь минулих, сучасних

і майбутніх. Суттєво, що в процесі національного виховання формується

національна самосвідомість, яка сприяє усвідомленню індивідом

самоідентифікації зі своєю нацією, утвердженню самоцінності історичної

пам'яті, вибудові на її засадах відповідної аксіологічної системи, що, у

свою чергу, є життєво необхідною передумовою повноцінної самореалізації

особистості. У цьому випадку особистість чітко усвідомлює себе

представником своєї нації, носієм національної культури. Таким чином,

говорячи про виховання національної самосвідомості особистості, у першу

чергу, потрібно мати на увазі виховання в неї національно-патріотичних

почуттів та усвідомлення себе як представника своєї нації, носія її

культури, репрезентанта її історії.

Основні принципи та напрями реалізації

Серед основних принципів патріотичного виховання, що становлять вихідні керівні становища під час здійснення практичної діяльність у цій сфері, виділяються:

Ø науковість;

Ø гуманізм;

Ø демократизм;

Ø пріоритетність історичного, культурної спадщини, її духовні цінності і традицій;

Ø системність, наступність і безперервність у розвитку школярів;

Ø розмаїття форм, методів і коштів, які у цілях забезпечення ефективності виховання;

Ø спрямованість виховання в розвитку можливостей, здібностей і якостей кожної особи з урахуванням індивідуального підходу;

Ø тісний і нерозривна зв'язку з інші види виховання. 

Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до  бездержавності і ще гіршого життя...