Історія школи

 

ІСТОРІЯ   ШКОЛИ   №3

       Школа №3 розпочала своє життя в центрі міста по вул. Луначарського , 2.

       До революції в цьому приміщенні була адміністративна установа.

       У 1920р., після встановлення радянської влади на Україні, розпочинається біографія школи №3.

       До 1938р. школа була семирічною , а в 1938/39р.- школа №3 стала середньою.

       Через три роки школа випустила вперше учнів 10кл. Це було в 1941р.

       Влітку 1941р. було здійснено 11 випуск учнів (рахуючи й  випуск 7-х кл.) і 1 випуск  учнів 10-х кл..

       Юнаки цього випуску пішли на фронт, не одержавши навіть атестатів зрілості. Дівчата ходили по інстанціях, щоб попасти на курси медсестер. Сьогодні з цього випуску в місті не залишилось нікого: хто загинув на фронті,  хто вже помер,  деякі виїхали ще молодими ,дехто на старість поїхав  до дітей.

Всього до війни (як і до революції) було 3 школи: №1, №2, №3. Але їх не вистачало. Напередодні війни було збудовано нову школу по вул. Шевченка. Туди мала перейти школа  №3.

       Але війна зруйнувала не лише плани шкільні, а й перевернула життя всіх людей ,  в тому числі й васильківців .

       Київ тримав оборону .

       Васильків був форпостом Києва. У школі –  новобудові замість школярів розміщали поранених бійців після бомбування військових ешелонів на станції Калинівка, розкинувши в ній тимчасовий госпіталь. Коли наші війська почали відступати , частину ранених вивезли , а кого не встигли, розмістили в лікарні (їх розстріляли німці, ввірвавшись у Васильків). Залишилось приміщення пусткою . 24 вересня 1941 р. в місто вступили фашисти , в новій школі розмістилися окупаційно-фащистські органи. Саме тут , по вул. Шевченка ,36 , був пункт збору української молоді , яку фашисти забирали в Німеччину для роботи на рейх.

       Сюди боялись попасти, а попавши , намагались втекти чи зразу, чи по дорозі.Трохи пізніше німці використовували школу під конюшню.

У житті школи наступила ”воєнна двохрічна перерва”.

       Як тільки  звільнили Васильків від фашистських загарбників, а це відбулося 6 листопада  1943р., було відновлено життя міста. Школи розпочали свою роботу.

В колишнє  приміщєння школи №3  переходить школа №2 (головний її корпус і нині там ), а школа № 3 без новосілля  переходить у приміщення , яке для неї планувалось до війни – "новобудову " по вул.Шевченка ,36 .    Приміщенню було 2 роки, але німці його дуже понищили. Школа була без дверей, вікна всі вибиті, було відсутнє опалення. Вчителі разом із старшокласниками клали  грубки по класах , їздили кіньми по дрова в ліс  у Дзвінкове Васильківського району. Дрова були сирі , горіли погано. В класах було холодно , так  що замерзало чорнило . Скла не було , вікна до половини забивали фанерою. Але незважаючи на розруху, бідність (йшла ще війна ) , школа працювала .

  У 1943/44 н.р. був І післявоєнний випуск  десятикласників. Розпочалось літочислення випусків від післявоєнного часу, від життя школи в новому приміщенні.

Так почалося друге народження школи №3.

У 1949/50 н.р. за новим літочисленням був ІV випуск учнів, а за старим – це був би ХVІІІ випуск.

 У 1965/1966 н.р. в місті збудували нову школу на масиві вул.Фрунзе. Школі присвоїли назву – середня трудова політехнічна школа № 6. Однак учнів на середню школу не набралось. І тоді вихід було знайдено:  повними класами учні 8-х і 9-х класів були переведені з школи №3 в школу № 6. Таким чином середня школа №3 два роки не випускала десятикласників. Із-за цього дехто помилково вважає, що 2 роки школа №3 була переведена в статус восьмирічної. Школа №3  з 1938/39 н.р. була як середня.

 У 1983/84  н.р. був 40-ий післявоєнний витуск  учнів 10-х класів.

Наступив 1984р., який став третім днем народження  школи №3.

Міськвиконком побудував велику школу, планувався і басеін.Але по ходу будівництва голова  Васильківського міськвиконкому  Іванов П.Ф. побачив, що із-за  басейна  буде затягуватись   будівництво  школи і школу  не  буде введено згідно  плану ,  вирішив  скоректувати  план  будівництва школи, відкинувши  з проекту басейн. Так з’явилася школа-новобудова, яка  зайняла територію великого  шкільного саду  школи №3, спортивного комплексу і частини  археологічних розкопок.

Новобудова знаходилася за школою №3. Вийшла школа за школою, між будинками власників і кладовищем. Потужність школи була 1200 місць. Школу №3 перемістили в новобудову,  доповнили учнями СШ №1 (ця школа була переповнена ) і восьмирічної школи №5, яка знаходилась за р.Стугна (школу №5 ліквідували повністю, навіть нумерацію). Таким чином школа №3 збільшилася майже в два рази за чисельністю учнів, класів і вчителів.

    Так з’явилася на географічній  карті  міста Василькова нинішня загальноосвітня школа I-III ст. №3.

       Школа-новобудова №3 святкувала свій перший  випуск десятикласників  у 1984/85 н.р.

       Школа №3 завжди була однією з кращих шкіл міста. Доля судила їй   "великі перерви”,  зміни місця "проживання”. Школа №3 завжди виділялася серед інших шкіл  сильними педагогічними кадрами, учнями, неспокійним життям,   величиною…

       Сьогодні школі-новобудові  №3 - 18-ий рік,  рік повноліття. А загалом школі №3 (від радянських часів)- 80 років.

Її  директорами  були  з 1939 року  по  цей час:

Столітній  Петро  Давидович

Баранбойм  Лев  Ісакович

Стула   Іван  Дмитрович

Ткаченко  Дем’ян  Мартинович

Табурчак  Григорій  Іванович

Федотова  Неля  Іванівна

Асауленко  Тамара  Миколаївна

Вознюк  Микола  Федорович

Казьміна   Євгенія   Костянтинівна

Косар Микола  Васильович

Гайдучак Марія  Станіславівна.

З 2011 року школу очолює Сережка Валентина Олексіївна.

       На  жаль , не змогли  краєзнавці – пошуковці  дізнатися,  хто  був  директором   тієї  школи  № 3 ,  яка  функціонувала  до  війни .  В  архівах  не  збережено  цих матеріалів із-за  війни (весь архів спалено).  Довгожителів-освітян  не знайшлося , і  це   залишається  ще не   дослідженим . Хоч  надії  не  втрачаємо :мусить  же бути  людина, яка  проллє  світло на невивчену  сторінку з  історією школи №3.

 

Автор Гайдучак Марія Станіславівна

 

 

Історія школи №3